Головна  →  Адміністрація  →  Ветеран  →  Лучко Євгенія Кирилівна

Євгенія Кирилівна Лучко народилася 17 лютого 1925 року. Корінна киянка, учасниця оборони та визволення Києва. «Я дуже добре пам»ятаю – каже Євгенія Кирилівна,- як на третій день війни, нас, місцевих жителів, вишикували в колони, дали в руки лопати, ломи, сокири і ми вирушили в район села Гостомель, будувати укріплення. Ми жили на передових рубежах оборони. Я особисто, виносила з поля бою поранених, допомагала медсестрам в санітарних палатках, обробляла людям руки з кривавими мозолями від лопат та сокир. Проте, 19 вересня 1941 року для всіх киян стало днем скорботи. Київ залишили радянські війська, а ми опинилися на окупованій території». Євгенія Кирилівна каже, що і в окупації боротьба з фашистами не припинялася. Навколо Києва діяли невеликі партизанські загони. Її двоюрідна сестра з чоловіком були в одному з них в Пущі-Водиці, а вона була зв»язковою між підпільниками та партизанами.

6-го листопада 1943 року в Київ увійшли радянські війська. «Ми зустрічали їх зі сльозами радості, - каже жінка. – Тоді я добровільно пішла на фронт і була зараховано до військ ПВО в 42 Прожекторний полк Першого Українського фронту. Наші вогняні позиції розташовувалися поблизу станції Дарниця. І нашим головним завданням було «ловити і не випускати» з прожекторного променя фашистські літаки, аби наші зенітники могли їх ефективно збивати. Ми були відкритою ціллю для ворожих літаків, але ми знали, заради чого ризикуємо своїм життям».

Євгенія Кирилівна Лучко і зараз активно спілкується зі школярами, активний член Ради ветеранів мікрорайону «Виноградар», учасник волонтерських рухів, які допомагають ветеранам та інвалідам.

Версiя для друку

 

                          


Інформація про місця укриття населення в підземному просторі Подільського району міста Києва у разі виникнення надзвичайної ситуації техногенного, природнього та воєнного характеру станом на 26.01.2024



Звернення громадян